Пошуки ефективного методу навчання грамоти були тривалими, й вони продовжуються. Одні вчителі вели дітей від частин (звуків чи букв) до цілого (складів, слів), інші - від цілого (речення, слова) до частин (звуків, букв), а треті поєднували перше й друге (індуктивний і дедуктивний методи).

На необхідності оновлення традиційної методики й пошуку нових підходів у навчанні шестирічок акцентує увагу М. Вашуленко, визнаючи, що у часи К. Ушинського звуковий аналітико-синтетичний метод застосовувався в навчанні грамоти, як правило, восьмирічних дітей лому на сучасному етапі він удосконалюється зусиллями методистів і вчителів-практиків відповідно до особливостей навчання шестирічних першокласників.

У навчальному процесі від якості підручника, за яким навчаються учні, залежить дуже багато. Типову освітню програму вчитель бере до рук, у кращому випадку, кілька разів, коли знайомиться з обов'язковим матеріалом для певного класу, коли складає календарне планування, а з підручником працюють щоденно і учень і вчитель.

У традиційній методиці навчання грамоти науковці виокремлюють низку принципів, яких потрібно дотримуватися як учителям, так і авторам підручників. Це такі принципи:

- навчання грамоти від звука до букви;

- одночасно-паралельне опрацювання парних твердого та м'якого приголосних;

- забезпечення складового читання;

- основа читання - прямий склад ПГ;

- вивчати букви за порядком частотності їх уживання.

Букварний період у методиці навчання грамоти поділено на два етапи. На першому етапі вивчають букви, які позначають голосні звуки, - а, о, у, и, і, е, та букви, що позначають приголосні звуки, - м, н, в, л, с, к, п, р, т, д, з. На другому етапі - букви ь, б, в, г, ґ, ч, й, ч, я, ж, ш, ї, ц, ю, є, щ, ф, буквоспо-лучення дз, дж.

Проаналізувавши 9 із 18 букварів, запропонованих для вибору, ми дійшли таких висновків:

а) усі автори букварів частково або повністю відійшли від усталених, традиційних принципів навчання грамоти;

б) у підручниках запропоновано різний порядок вивчення букв: у всіх розпочинається з вивчення голосних, але у різному порядку: М. Вашулен-ко, О. Вашуленко - а, о, і, и, у, е; К. Пономарьова - а, о, у, и, і, е; М. Чумарна -а, о, у, і, и, е; Н. Воскресенська вже на початковому етапі вводить вивчення двох йотованих голосних букв - а, я; о; у, ю; і, и, е - це частково методика Л. Журової,з якою вітчизняні вчителі мало знайомі;

в) Г. Іваниця у добукварний період подає мовні поняття під такими рубриками:

Мова. Українська мова

Мовлення. Усне і писемне мовлення

Культура усного і писемного мовлення

Одиниці мови. Слово

Слово. Значення слова

Речення. Знаки в кінці речення

Слова, що служать для зв'язку слів у реченні. Текст

Звуки.Звуки мовлення

Приголосні звуки: дзвінкі і глухі, тверді і м'які

Склад. Поділ слів на склади. Наголос

Букви на позначення звуків мовлення;

г) М. Захарійчук дотримується традиційного підходу - а, о, у, и, м, і, н, в...; ґ) І. Старигіна на початку подає поняття про назви предметів, слова -

назви дії, речення, слова-займенники, прийменники, слово, склад, наголос і вивчення букв починається лише на 10-й тиждень - а, о, и, у, е, м, л, н, р...;

д) Д. Луцик - а, о, у, м, и, н, і, с, л, р, в...;

ж) І. Большакова - а, о, м, л, у, н, с, к, и, р....і так далі.

Логічно постає запитання: за яким принципом, на підставі яких дидактичних міркувань автори обрали послідовність вивчення букв українського алфавіту?

Згідно з традиційною методикою, навчання письма відбувається паралельно з навчанням читати, бо учні, вивчивши той чи інший звук і друковану літеру, на наступному уроці того ж дня вчаться її писати.

Навчання письма (за І. Большаковою і М. Пристінською) - це спеціально відведений час у II семестрі для вироблення графічних навичок, тобто вчителі дотримуються принципу проведення окремих уроків з читання, а писати букву вчать значно пізніше.

Узагальнюючи викладене, доходимо висновку, що необхідно розробити сучасні методики навчання шестиліток грамоти, математики, природознавства, у яких врахувати всі переваги й недоліки чинних, методики гнучкі, придатні для навчання дітей з різними типами сприймання та пізнавальної діяльності, з різною підготовкою до школи, навіть з особливими освітніми потребами.

Хочемо поділитися практичним досвідом пошуку нових підходів саме у навчанні шестирічок. Починаючи з 2000 року вчителі-практики розпочали пошук нових підходів до організації навчання шестирічних дітей. На основі відомих нетрадиційних методик навчання грамоти Л. Журової, вальдорф-ської (штайнеровської) педагогіки, технології читання М. Зайцева, Г. Дома-на, М. Монтессорі, І. Толнаї та ін. вчителі-практики спільно з науковцями та методичною службою Закарпатського ІППО розробили власну методику навчання шестирічних першокласників. Коротко охарактеризуємо кожну з перелічених.

Методика М. Монтессорі, в якій інтегровані елементи багатьох педагогічних теорій (Дж. Локка, Й.-Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо та інших), розрахована на організацію освіти в дошкільній і початковій ланці навчання. Методика враховує всі сенситивні періоди розвитку дитини, пропонує використовувати вправи для розвитку моторики, сенсорики та інтелекту. Авторка технології відмовилася від фонемного принципу навчання читання та є прихильницею оригінального шляху до оволодіння читання - через письмо.

Американський дитячий лікар і психолог Глен Доман переконував, що дитину потрібно вчити читати не буквами і складами, а цілими словами. За теорією Г. Домана, дитина може навчитися читати раніше ніж говорити. Він пропонував застосовувати метод «читання цілими словами» - показувати слова дитині (12-15 разів), записані червоним кольором великими буквами на смужках шириною 15 см, чітко прочитуючи їх.

Учителі-практики удосконалили метод: смужки зробили потрійними: написане слово, малюнок і його схема-символ. Спочатку вчитель показує дітям всю смужку, чітко читає слово, потім поступово закриває малюнок і схему і залишає тільки слово, яке учні 12-15 разів промовляють, не знаючи ще жодної букви. Учителі доповнили метод поскладовим навчанням, що ще більше прискорило процес навчання читання. Крім смужок з найбільш

уживаними словами вчителі запропонували виготовити смужки з назвами цифр, днів тижня, місяців, материків, океанів, найбільших країн тощо. Запропонований метод допомагає виробити навички швидкого читання та правильного написання слів, що ефективно підвищує грамотність (додаток А).

Методики Г. Домана, М. Зайцева та М. Монтессорі ріднить відмова від первинного фонемного принципу навчання грамоти в добукварний період. Натомість вони дотримувалися принципу читання складами і цілими словами.

Л. Журова пропонує ознайомити дітей з усіма буквами, що позначають голосні звуки, ще у добукварний період, причому вводити голосні парами (a-я, е-є, у-ю, і-ї).

Методика передбачає побудову слова з «живих звуків».

Наприклад, учитель пропонує учням стати «живими» буквами та звуками слова мак, у якому три звуки: [м], [а], [к]. Учитель називає звук і учня, учні запам'ятовують свій звук і стають у певному порядку, утворюючи «живе» слово. На дошці малюнок слова і три клітинки (букви). Учень характеризує свій звук (голосний чи приголосний). Голосний звук позначають відповідною буквою [а] у клітинці.

Діти знайомляться з голосними звуками протягом навчання звукового аналізу слів (добукварний період), при цьому в звуковій моделі слова всі голосні звуки поступово замінюються буквами й діти звикають наочно бачити, які голосні звуки стоять після твердих, а які - після м'яких приголосних. Знайомлячись таким чином з голосними звуками, першокласники усвідомлюють закони й правила рідної мови - принцип позначення буквами твердості й м'якості приголосних звуків.

Увагу привертає застосування кольорових фішок при звуковому аналізі слів: синя фішка позначає твердий приголосний, зелена - м'який, червона -голосний звуки. Використання кольорових фішок допомагає учням-візуа-лам та учням-кінестетикам закріпити поняття твердого й м'якого приголосного та голосного звуків.

Біля дошки учні вишиковуються відповідно до порядку розміщення звуків у слові, наприклад, річка. Учитель викликає когось із дітей «прочитати» слово, ведучи указкою по фішках, які діти тримають у руках. Потім починає кликати до себе «звуки»: «Підійде до мене перший голосний звук у слові, другий голосний звук, другий приголосний звук, перший м'який приголосний звук, твердий приголосний звук». Діти повинні швидко підійти й знову вишикуватися в слово.

За методикою Л.Журової діти швидко вчаться читати склади лише тому, що міцно засвоїли теоретичні знання про особливості вживання голосних звуків у мові.

Л. Журова запропонувала також методику навчання письма, що передбачає такі етапи:

1. Підготовчий етап. Вправляння у написанні тих елементів, які покладені в основу письма, а також у проведенні паралельних ліній - спочатку в довільному масштабі, а потім - на розлінованому аркуші.

2. Зміна висоти рядка в прописах. Найбільш прийнятним є рядок завширшки 24 мм, розділений навпіл додатковою горизонтальною лінією (12+12) для початкового етапу й 16 мм (8+8) - для етапу закріплення графічної навички. Навчання письму першої букви у широкому рядку дає можливість показати дітям, як позначати точку початку руху при написанні букви, продемонструвати дітям допоміжні стрілки, які вказують напрям руху, пояснити алгоритм написання букви. Широкий рядок дуже важливий для самоконтролю і самооцінки учня.

3. Збільшення кількості часу на написання букв друкованим шрифтом. Рука шестирічних дітей ще недостатньо готова до писання писаних букв, тому на уроках з навчання грамоти діти засвоюють зорові образи друкованих і писаних букв, аналізують елементи, з яких складаються писані букви, запам'ятовують образи писаних букв, але на цьому етапі пишуть лише друкованим шрифтом. Таким чином закріплюється зв'язок певного звука із його зоровим образом, закріпленим на письмі друкованими і писаними буквами, тривають поелементний аналіз і синтез зорового образу букви, яку вивчають. Паралельно удосконалюється дрібна моторика руки, що надзвичайно важливо для шестирічного учня.

4. Спрощення зображення деяких писаних букв. На початковому етапі треба знайомити дітей з найпростішим накресленням букв, що істотно полегшить процес оволодіння письмом. Демонструючи елементи, з яких складаються букви, не варто дублювати схожі елементи.

5. Відмова від безвідривного письма і від використання різного типу з'єднань букв. В основу методики покладено принцип поелементного написання букв.

Після введення першої приголосної букви (за Л. Журовою) учням пропонують вправи, пов'язані з друкуванням складів, слів:

- з'єднання однакових слів, написаних друкованими і писаними буквами, таке завдання спрямоване на поєднання зорових образів одного і того ж слова, написаного друкованими і писаними буквами;

- написання (списування) друкованими буквами заданого слова, причому зразок може бути виконаний як друкованими, так і писаними буквами;

- перетворення набору букв у слово й друкування слова: на перших порах послідовність букв підказують стрілками або малюнком; можна задати першу букву, поступово діти починають самі складати слова з набору букв.

Такі завдання, з одного боку, корисні для закріплення зорового і рухового образів букв, з іншого - сприяють розвитку звукового аналізу. На наш погляд, методика Л. Журової найбільш адаптована до навчання грамоти шестирічок.

Заслуговує на увагу мало відомий в українській школі евристично-програмовий метод навчання грамоти й розвитку мовлення шестиліток угорського педагога Ілони Толнаї, запроваджений у більшості шкіл Угорщини та у 35 загальноосвітніх навчальних закладах з угорською мовою навчання Закарпатської області України.

Евристично-програмовий метод не передбачає підготовчого (добу-кварного) етапу, навчання починається одночасно з вивченням голосних звуків і букв (голосних 14 довгих і коротких). Упровадження методу дає можливість більше уваги приділяти розвитку мовлення учнів, збагаченню їхнього словника. Вивчення нового слова починається з демонстрації предметного малюнка та графічного позначення слова; обов'язковою є рухова активність учнів на уроці; тренувальні вправи спрямовані на залучення до роботи обох півкуль головного мозку учнів (використання арттера-пії: ритмічні вправи, проспівування звуків і складів, малювання).

За методом І. Толнаї процес читання поділяється на такі етапи:

- ознайомлення з буквою;

- вимова звука, що позначається певною буквою;

- з'єднання звуків;

- розпізнавання звуків і букв;

-утворення слів;

- добір слів з виучуваним звуком;

- складання речень.

Букву, що позначає виучуваний звук, учитель вивішує на дошці і пропонує учням разом з ним дібрати слова:

- 0/2 і цифри від 1 до 5 (1-7) вказують на місце розташування звуків у слові (чай, гай, мак)-,

- Q/3 і цифри від 1 до 5 (1 -7) - у запропонованих учителем двох словах учні знаходять позицію спільного звука (голосного чи приголосного). Наприклад, у словах малина, Галина спільними є звуки [а], [л], [н], учням потрібно дібрати нове слово зі спільним приголосним звуком [л], який має бути 3-м звуком у слові (калина)-,

- Д/2 і цифри від 1 до 5 (1-7) - потрібно дібрати такі слова, у яких запропоновані звуки трапляються у слові два або й більше разів, наприклад, [а] - парта, Марта.

За методикою І. Толнаї, процес навчання грамоти підпорядкований міжпредметній інтеграції навчального матеріалу з мови, математики, природознавства; розвитку мовлення та логічного мислення. В основу методу покладено наочність (малюнки предметів, до яких можна поставити запи

тання як із навчання грамоти, так і з природознавства, математики, образотворчого мистецтва тощо). Наприклад, до малюнка із зображенням «помідор» можна поставити запитання з різних предметів:

Математика і навчання грамоти:

- скільки складів? (3);

- скільки звуків? (7);

- скільки голосних звуків? (3);

- скільки приголосних звуків? (4);

- який приголосний звуку третій позиції? ([м]);

- якого кольору? (червоного);

- якого розміру? (великий);

- коли дозрівають помідори? (улітку);

- на який фрукт подібний помідор? (на яблуко);

- для чого вирощують помідори? (для їжі);

- яка поверхня помідора (гладенька);

- складання речень зі словом «помідор» тощо.

Фрагмент інтегрованого уроку

Тема. Голосні і приголосні звуки та їх позначення (навчання грамоти).

Тема. Додавання і віднімання в межах 10. Склад числа (математика).

Дуб = 3 б. і 3 зв.; 1 пр. + 1 г. + 1 пр.;

З б. = 2 пр. + 1 г.

З б. = 1 г. + 2 пр.

Морква = 6 б. і 6 зв.; 2 склади 6 б. = 1 пр. + 1 г. + 1 пр. + 1 пр. + 1 пр. + 1 г.;

6 б. = 4 пр.-і- 2 г; 6 б. = 2 + 4

Завдання 1. Складання виразів

Дуб (3 б.) + морква (б б.) = 9 6.

Лимон = 5 зв./5 б. (З пр.+ 2 г.)

Скласти вираз на віднімання: від суми букв слів дуб і морква відняти кількість букв слова лимон:

(З + б)=9 (б.)

9-5 = 4 (б.);

- від суми голосних звуків двох слів дуб і морква відняти голосні звуки слова лимон:

3-2=1 (б.)

Завдання2. Закріплення складу чисел у межах 10.

Пояснити:

Білка = 5 б./5 зв. = 2 г. (і, а) + 3 пр. (б, л, к)

-Де мешкає білка?

- Яких ще мешканців лісу ви знаєте?

Гуска =5 6./5 зв.; їжак = 4 6./5 зв.

- Де зустрічаємо гуску?

- Яких домашніх птахів ще знаєте?

Завдання 3. Самостійно складіть приклади.

Описані методики об'єднує те, що усі вони передбачають одночасне включення в роботу основних аналізаторів сприймання - слуху, зору, дотику, тобто активізацію обох півкуль головного мозку, що дає змогу уникнути розумового перевантаження дітей. Ще однією спільною ознакою цих методик є те, що звуковий аналіз слів пропонується розпочинати у букварний період навчання грамоти, коли учні позначають звуки буквами на письмі. Існують і інші методики.

На підставі аналізу різних методик, прийомів і засобів навчання дітей розроблено нові засади навчання саме шестирічних першокласників, у основу яких покладена широка інтеграція змісту освіти, методів, прийомів, засобів: емоційно-аудіовізуального, тактильного (кінестетичного), наочного, рухового, ігрового методів навчання, арттерапії та імітації.

На регіональному рівні апробовано новий інтегрований підхід до навчання грамоти, математики, що вимагає врахування індивідуальних особливостей дітей шестилітнього віку, їхніх провідних репрезентативних систем (аналізаторів) сприймання. Результати апробації перевершили очікування.

Дослідження базувалося на таких концептуальних принципах:

• здоров'язберігаючий принцип організації навчально-виховного процесу (розширити можливості для творчого розвитку дитини у початковій школі можна за рахунок скорочення тривалості уроків, але збільшивши їх кількість, включення до структури уроку ігрової, рухової, кінестетичної, арттерапевтичної діяльності);

• створення атмосфери успіху, гуманно-демократичної (партнерської) співпраці вчителя й учня, коли дитина отримує лише позитивні емоції- радість і гордість за добре виконану роботу (дитина не просто розфарбовує коло, а у такий спосіб перетворює його на круг; не просто відповіла, скільки кружечків, а перетворила цифру у число тощо);

• забезпечення швидкого та міцного засвоєння навчального матеріалу учнями за програмою МОН України і навіть значного її випередження (поглиблення) за рахунок інтегрування традиційних й інноваційних методів, прийомів, засобів і методик навчання;

• широка змістова інтеграція навчальних предметів, поєднання блоків знань з різних освітніх галузей, підпорядкованих одній темі;

• урахування індивідуальних особливостей шестирічних дітей, що служать підставами для впровадження аудіо-візуально-кінестетичногометоду навчання;

• поєднання концентричного з поступально-зворотно-поступаль-ним принципом засвоєння навчального матеріалу, що забезпечує випереджувальне (поглиблене) вивчення предмета та пропедевтичне знайомство з частиною навчального матеріалу 2-3-4 класів, доступною для учнів цього віку;

• висока позитивна мотивація учнів до навчання;

Мета пошуку нових методичних прийомів навчання:

• формування в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізація їхньої пізнавальноїдіяльності;

• поліпшення якості засвоєння матеріалу;

• створення творчої атмосфери в колективі учнів;

• виявлення здібностей учнів та їхніх особливостей;

• формування навичок самостійної роботи з додатковою літературою, довідниками, таблицями міжпредметних зв'язків, опорними схемами; підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається;

• ефективна реалізація пропедевтично-розвивальної функції навчання.

Цілі та завдання упровадження нових підходів до організації навчального процесу учнів 1 -2 класів:

- повне врахування вимог Державного стандарту початкової освіти МОН України, обов'язкове виконання вимог Типових освітніх програм початкової школи;

- збереження дитячого здоров'я шляхом підвищення інтересу до навчання; створення ситуації успіху; зниження навантаження на кожну дитину шляхом скорочення часу сидіння за партою, введення в структуру уроку навчальних пісень, ігор, кінестетичної та імітаційної діяльності за темою уроку; значне скорочення обсягу домашніх завдань;

- пропедевтичне навчання з поєднанням інноваційних і традиційних принципів, прийомів, засобів (ігротерапії, арттерапії), методик і методів (аудіо-візуально-кінестетичний) навчання;

- забезпечення інтеграції та інтенсифікації навчання, задоволення потреб дітей упізнанні навколишнього світу; упровадження випереджувальних інтегрованих програм навчання;

- подання навчального матеріалу тематичними блоками, посилення ролі узагальнення в процесі вивчення матеріалу, проведення підсумкових уроків.

Під інтенсифікацією навчання слід розуміти підвищення продуктивності праці вчителя й навчальної діяльності учня в кожну одиницю часу, при цьому напруженість праці вчителя й учнів повинна залишатися на допустимому рівні, не спричиняти перевантажень, не позначатися на їхньому здоров'ї, інтенсифікація й оптимізація навчання повинні здійснюватися за взаємозв'язку найважливіших принципів наукової організації педагогічної праці. Упровадження їх у шкільну практику сприяє подоланню формалізму в навчанні, переходу від догматичної до творчої побудови навчального процесу.

Інтенсифікації навчання сприяють методи, форми, засоби, прийоми, які активізують навчально-пізнавальну діяльність, стимулюють навчання. Ефективними засобами зниження й попередження хронічної розумової втоми школярів слугують:

- активізація процесу навчання шляхом удосконалення форм навчання (обов'язкові рухливі ігрові та рухові ситуації, елементи евритмії, імітаційна діяльність, інтелектуальні ігри; арттерапія - навчання через музику, образотворче мистецтво; театралізація; тактильне дослідження тощо);

- зменшення тривалості уроків, збільшення їх кількості (зменшення часу сидіння за партою);

- щоденні уроки фізкультури, ритміки чи хореографії;

- підвищення ролі демонстраційних, наочних і тактильних зв'язків;

- спеціальний добір навчального матеріалу, вправ, спроможних забезпечити широку міжпредметну та внутрішньопредметну інтеграцію;

- використання інформаційно-телекомунікаційних технологій;

- концентрація уваги на засвоєнні провідних понять, умінь і навиків, виокремлених у Типових освітніх програмах.

Отже, глибинний смисл самої назви «початкова школа», «школа першого ступеня» визначає особливу роль цієї ланки й особливу відповідальність педагогів за її результати. Це зумовлено кількома причинами.

По-перше, у цьому віці поступово з надр ігрової діяльності визріває і формується навчальна діяльність як новоутворення, яким дитина обов'язково повинна оволодіти.

По-друге, цей етап, як жоден інший етап шкільної освіти, багатий ресурсами, які треба вчасно виявити й розвинути. Цьому сприяють висока пластичність психіки молодших школярів, їхня готовність сприймати і наслідувати, випробовувати себе, довіра до батьків, учителя, надзвичайна природна допитливість, емоційність. Усе це створює унікальні можливості для повноцінного виховання, навчання й розвитку дітей, які треба використати повною мірою.

По-третє, застосовуються нові підходи до оцінювання результатів навчання. Формувальне оцінювання є інтерактивним оцінюванням прогресу учнів, що дає змогу вчителю відповідним чином адаптувати освітній процес.

Педагогічна практика засвідчує, що шестилітки швидко втомлюються, тому для збереження їхнього здоров'я та гармонійного творчого розвитку вчитель повинен:

• перетворити процес навчання зі втомливої одноманітної праці в радість пізнання, радість творчості, а не в окремі щасливі для дітей випадки;

• шукати нові підходи до організації навчально-виховного процесу, які допоможуть скоротити примусове сидіння дітей за партами, поєднати традиційні прийоми, методи, засоби навчання і виховання з нетрадиційними з метою збереження здоров'я та пожвавлення інтересу до навчання;

• забезпечити наступність між дошкільним вихованням, початковою, основною школою з метою кращої адаптації школярів у 1 та 5 класах;

• сміливо апробувати нові методики, методи, прийоми, засоби навчання і виховання, які забезпечать формування в учнів наскрізних компетент-ностей і вміле їх застосування в життєвих ситуаціях.

Для зняття втоми, перевантаження учнів пропонуємо використовувати на уроках у 1 -2 класах арттерапію (музичне та образотворче мистецтво). Вчені довели, що музика як ритмічний подразник впливає на психоемоційний стан дитини, спричиняє гормональні і біохімічні зміни в організмі, прискорює обмінні процеси. Позитивні емоції, що виникають під час звучання музики, стимулюють інтелектуальну діяльність як дорослої людини, такі дитини.

Мета включення арттерапіїу навчально-виховний процес - оздоровлення та зацікавлення дітей навчанням, згуртування колективу. Бадьоре виконання життєрадісних навчальних пісень зближує та об'єднує клас, дає кожному таке необхідне відчуття єдності, захищеності, потрібності та самоповаги, сприяє успішній соціальній адаптації шестиліток як із дорослими, так і в середовищі однолітків.

Навчання засобом музики - це терапевтична педагогіка, головною особливістю якої є повторюваність інформації. Вона сприяє гармонійному розвитку дітей:

- поліпшує стан фізичного та психічного здоров'я, попереджує перевтому і стрес;

- поліпшує успішність, дає можливість комфортно отримувати знання з шкільних дисциплін і легко адаптуватися до шкільних навантажень, а також активізувати діяльність мозку, насамперед центрів уваги, мислення, мовлення, довгострокової емоційної пам'яті;

- орієнтує на здоровий спосіб життя, розвиває духовний світ і творчі здібності;

- формує цілісне сприйняття світу.

Особливості нового підходу:

1. Скорочення добукварного періоду до одного тижня. Дитина шести років хоче діяти відразу. Щоб не втратити час і бажання вчитися, починаємо вивчати звуки і букви уже з другого тижня перебування дитини в школі.

2. Синхронне (одночасне) вивчення звуків і букв; поділ звуків на голосні, приголосні, тверді, м'які приголосні, позначення їх на письмі буквами, аналіз їх елементів. Поєднання традиційних методів, прийомів і засобів навчання з інноваційними (аудіовізуальні:букви-малюнки, римів-ки, поспівки, навчальні пісні, складаночки-оберталочки).

3. Новітні прийоми, засоби навчання грамоти:

- демонстрація кольорової букви-малюнка (буква-імідж кольорової абетки): бачимо й називаємо слово, яке зашифроване у букві-малюнку, демонструючи наочність букви-малюнка (тварина або умовний кольоровий предмет у формі відповідної букви), назва якого починається з виучуваного звука (ведмідь, кіт, гусениця і т. д.), проговорюємо римівку, знаходимо потрібне слово, визначаючи місце звука, що вивчається, в слові (на початку, в середині, в кінці), наприклад:

Ведмежатко не сумує -вишні-вишеньки смакує;

- малюнок, запропонований учителем, стає допоміжним елементом (засобом) у структурі «об'єкт-знак»;

- свідома зміна послідовності вивчення перших 11 букв: від простого, легшого - до складнішого: «і», «о», «и», «а», «ел», «ес», «єн», «у», «е», «ем», «ка», «ве», «пе», «ер», «те», «де», «зе», «ь», «бе», «ге», «че», «ій», «ха», «я», «ґе», «же», «ша», «ї», «це», «ю», «є», «ща», «еф», «дж», «дз»;

- читання «кольорових» слів (за кольором) розвиває пам'ять, зір, слух, забезпечує створення ситуації успіху (прочитав, не розпізнаючи букв), а це сприяє мотивації навчання, закріпленню назв кольорів;

- прийом «розпізнавання» незнайомих букв у слові, читання їх за ма-люнком-буквою сприяє ознайомленню з буквами, які вивчатимуться пізніше (пропедевтичне ознайомлення);

- показ тілом чи частиною тіла образу, форм літер, складів і «живих» слів розвиває фантазію, креативність, увагу, уяву;

- використання елементів театралізації допомагає психологічній і соціальній адаптації дитини в школі;

- інтегровані уроки навчання грамоти: читання, письмо, друкування і мовленнєва діяльність на двох уроках;

- знайомство з друкованою і писаною буквами, порівняння їх елементів;

- аналіз звука (голосний - «співає чисто», приголосний - «шумить, сичить, шипить, гуде, тарахтить» тощо);

- добір слів з виучуваним звуком і введення їх у речення;

- позначення твердого і м'якого приголосних звуків умовними схемами;

- утворення складів двобуквених прямих, відкритих (лі, сі), обернених закритих (іл, іс)-,

- проспівування складів на одній висоті (розвиває фонематичний і музичний слух): мі, ме, ма, мо, му; сі, се, са, со, су (вправа записана на дошці), -допомагає досягти однакового звучання голосних, сприяє розвитку органів артикуляції, виробленню чіткої артикуляційної вимови і дикції, які необхідні для виразного відтворення звуків, слів, складів мови;

- спів римівок, поспівок, складаночок-оберталочок на вивчену літеру («І - велика, і - мала, І - матуся, і -дочка», «С-с! С-с!Літера сичала «ес», Сі-сі!

Сі-сі! Заспівав цей звук із і»)-,

-друкування в зошитах різними кольорами (синім позначають приголосні, червоним - голосні) сприяє розрізненню голосних і приголосних звуків (учням-ві-зуалам і кінестетикам); забезпечує взаємозв'язок читання і письма (підсвідоме проговорювання, читання «про себе» слова); прискорює формування навички читання; активізує залучення всіх органів сприймання; розвиває дрібну моторику кисті руки тощо;

- ознайомлення з графікою друкованої та писаної малої і великої букв: порівняння, аналіз і синтез їх елементів, знаходження подібності та відмінності;

- добір слів зі звуком, що вивчається, та визначення місця звука у слові (на початку, в середині, в кінці слова);

- нетрадиційне вивчення букв я, ю, є, ї (йотовані): учитель демонструє змішування (практично) фарб двох кольорів (синього і червоного); учні роблять висновок, що утворюється, - третій колір, не подібний на жоден зі взятих, тобто це букви, які поєднують у собі приголосний [й]уа один з голосних звуків [а], [у], [е], [і]. Закріплюються знання співанням римівки: «В Я буває -нуй дива! То один звук, а той два!», «Ну йди вав І буває - завжди два!»;

- зосередження уваги на розрізненні приголосних, м'якість яких обумовлена буквами і,я, ю, є,ї,ь, подається учням у формі казки, наприклад: «До приголосного звука [с] приходить у гості голосний [і]. Голосний звук [і] дуже любить приносити подарунки, то ж приніс зі собою подушечку і запропонував господарю сісти на неї, той одразу став добрим і м'яким [с']. Звук [с] запросив у гості до себе голосного звука [и], той подарунка не приніс. Господар змушений був сидіти з гостем без подарунка, на

- читання римівок учителем і знаходження слів з виучуваним звуком учнями, наприклад (Відпочить ведмедик сів, соковиті вишні зів), визначення місця звука у словах;

- вивчення правил у формі пісні, наприклад, про голосні і приголосні звуки:

Голосні звуки всі співали, бо таку вже вдачу мали.

Ну, а приголосні звуки потерпали всі від муки.

Голосні не відцурались, з приголосними побратались.

І гуртом слова створили, рідну мову збагатили;

- тактильне дослідження букв (обведення вказівним пальцем перед написанням і читанням букви (3 рази) і вітання з нею «вітаю [в]») допомагає учням-візуалам і кінестетикам краще засвоїти матеріал.

Усвідомлення дитиною феномена кольору дало змогу впровадити в практику прийом друкування літер кольорами. Завдяки кольоровій графіці букв (червоні і сині) діти краще розрізняють звуки мови зоровим відчуттям (учні-візуали), усвідомлюють різницю між звуками.

Використання умовних позначень голосних і приголосних звуків, твердих і м'яких приголосних передбачають різні методики (Д. Ельконін, Л. Журова). Як правило, при цьому основним розрізнювальним засобом слугує колір: голосні звуки здебільшого позначають рожевим кружечком, квадратом чи трикутником; тверді приголосні - чорним або синім; м'які -синім, зеленим чи жовтим. Однак неузгодженість умовних позначень нерідко ставала причиною плутанини. Деякі методисти вважають, що подібні умовні позначення не відображають істотних артикуляційно-акустичних ознак різних типів звуків, тобто ці позначення формальні, чисто символічні. Але практика засвідчує, що саме позначення кольором допомагає певним категоріям учнів (візуалам, кінестетикам) краще засвоїти інформацію на початковому етапі. Ми дійшли висновку, що треба використовувати якнайменше кольорів, тому апробували тільки два: голосний - червоний і приголосний - синій.

Ретельно вивчаючи об'єкт-букву, друковану чи писану, розглядаючи її, дитина неначе «торкається» її форми, розміру, кольору. Використання кольору в процесі навчання грамоти особливо допомагає учням, у яких слабо розвинений фонематичний слух, усвідомити поділ звуків мови.

Отже, колір, як і звук, слугує додатковим засобом засвоєння. Пояснення вчителя (слово), поєднуючись з тактильними (у відповідній півкулі головного мозку фіксується послідовність написання букви), візуальними відчуттями і відчуттям кольору, дають сигнал провідному аналізатору сприймання, обертається миттєвим результатом - швидшим і міцнішим засвоєнням навчальної інформації. Це підтверджує теоретичне положення про те, що відчуття не розчленовані, а взаємопов'язані й працюють у єдиній системі на сприйняття інформації, забезпечуючи рівномірне функціонування обох півкуль головного мозку.

У букварний і післябукварний періоди навчання грамоти доцільно використовувати вправи на формування орфографічних навиків та їх пропедевтику - складні за будовою слова, спільнокореневі слова: рукописний = рукою + писати, короткочасний = короткий + ..., мухоловка = = муха +..., підберезник = під +..., чорнозем = чорна + ...;хор, хоровод, хореографія (значення слів) тощо.

Цілісність сприймання навколишнього світу забезпечується внутрішньою, зовнішньою та наскрізною інтеграцією. Так, на уроках навчання грамоти читанням текстів учитель знайомить учнів з поняттями різних навчальних предметів:

• математичними: ліс - множина дерев; квіти у вазі - множина квітів, кількісні й порядкові числа, дюйм - міра довжини, круг, коло та ін.;

• природознавчими: жива й нежива природа, рослини й тварини України, гриби, карта, планети, зміни у природі взимку, навесні, влітку, восени, органи тіла людини, правила поведінки у природі, збереження здоров'я;

• музичними: нотний стан, інструменти, ритмічний малюнок, пауза, троїсті музики, танець, хореографія;

• мистецькими: сім кольорів веселки, теплі і холодні кольори, писанка, писанкарство тощо.

Наприклад, зі сторінок букваря учні отримують інформацію з математики, природознавства, образотворчого та музичного мистецтв:

Це сім'я.

У математиці сім'я - це множина.

Множина квіточок - букет, множина музикантів - оркестр, множина учнів - клас тощо.

Завдання. Намалюй і розфарбуй липу. Обведи та розфарбуй листок і суцвіття липи. У суцвітті липи багато меду, а чай із липового цвіту - чудовий засіб від застуди.

Для розвитку фонематичного й музичного слуху, усного мовлення та кращого засвоєння навчального матеріалу пропонуємо учням складові поспівки, римівки, складаночки-оберталочки, пісні, наприклад:

- про букву:

«УЦа» - два звуки в собі має:

[ш]+ [ч] її складають;

-про склад:

У словах головні -звуки голосні.

Треба нам їх заспівати, щоб склади порахувати.

Часом звук голосний склад утворює самий.

То ж йотований, авжеж, у словах самий знайдеш.

- про перенос слів:

Ди-би- ди-би- ди-би-ди, слово ділим на склади.

Та цього не досить, щоб слово переносить.

- про речення, види речень:

Можемо зі слів скількох речення складати?

З одного та з багатьох. Слід запам'ятати.

Речення ти написав, крапку у кінці постав.

Речення розповідні - розповіді це малі.

Крапок - три, а не одна, - думка не закінчена.

Знак питання зустрічаємо - і когось про щось питаємо. А знак оклику ми звично стрінем у реченнях окличних. Кожне речення ми звично зображаємо графічно.

- про транскрипцію:

Транскрипція, запам'ятай, іншомовне слово.

З ним на письмі передавай усі звуки в нашій мові.

Та літери ж бо зазвичай

малі використовуй: [л'он], [м'йата], [нул'].

Пісня «Великі літери» (на мотив «Веселі гуси»)

Глянь, великі літери -всі, неначе лицарі, на початку речень стали, аби ми їх величали.

Кожен учень добре знає: прізвища та імена і по батькові, авжеж, пишемо з великої теж Слід з великої писати прізвисько тварини-друга: кошеняти, цуценяти, хом'ячка й папуги.

Із великих відтепер пишем назви рік, озер, міст і сіл, в яких живемо, вулиць, по яких ідемо.

Цікаво для учнів можна подати поняття «подовження приголосних»:

Отже, сучасну методику навчання грамоти треба розглядати як комплексну інтегровану систему, в основу якої покладено науково-теоретичні вчення про особистість дитини, про індивідуальні особливості сприйняття, про мовленнєву діяльність (мовленнєве спілкування, його різновиди); лінгвістичну науку про мову і мовлення та їх функції у спілкуванні; практичні досягнення всіхїї складових.

Оволодіння процесами читання, письма та зв'язним мовленням є важливими складовими загального психічного розвитку дитини й водночас необхідною умовою становлення їїмисленнєвих функцій, опанування новим матеріалом і надобуття знань з різних шкільних навчальних дисциплін. Щоб зрозуміти «звукову філософію» мови на початковому етапі навчання, шестирічному першокласнику доводиться докладати чимало зусиль.

Отже, час вимагає:

а) удосконалення класичної методики початкового курсу навчання грамоти, методологічну основу якої мають складати філософські, науково-теоретичні та методичні досягнення з психології, психо-лінгводидактики, лінгвістики та педагогіки, учення про загальні й індивідуальні особливості дітей 6 років; критичне переосмислення історико-педагогічних цінностей доповнить творчий доробок сучасників і стане базою для оновлення методики навчання грамоти новими підходами на міжпредметній, внут-рішньопредметній, міждіяльнісній інтеграції;

б) емпіричного аналізу досліджень ретроспективного (історичного) становлення методів навчання грамоти як методології традиційної методики початкового курсу навчання мови дітей 7-8 років з метою пошуку «загублених» елементів методики та доповнення її досягненнями сучасних лінгвістів, дидактів, методистів і вчителів, зорієнтованими на навчання дітей з б років;

в) упровадження системно-інтеграційного підходу, що дає можливість розглядати навчання грамоти у взаємодії і взаємозалежності, як інтегративну систему;

г) час вимагає новітніх методів, методик, прийомів і засобів навчання (арттерапії, евритмії, ігротерапії, театралізації, рухової активності), які дають змогу сформувати здорову, креативно мислячу, компетентну особистість, готову до вирішення життєвих ситуацій;

ґ) наскрізна інтегративність змісту початкової освіти має бути закладена в освітніх програмах, підручниках, методиках, методах навчання молодших здобувачів освіти.

 

 

Це матеріал з посібника "Організація діяльності учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти" Кірик